Інфекція! Не романтичне слово, яке сприймається людиною як щось суто медичне й асоціюється з епідеміями, антибіотиками та страхами зараження.

Наші домашні улюбленці: коти, собаки, пташки, хом'яки, кролики, шиншили, такі красиві й улюблені, за нашими уявленнями, не можуть бути інфіковані. Бо вони мають чудовий вигляд, добре їдять і зустрічають нас із задоволенням і захопленням! Чи належать ці ознаки до реалій їхнього здоров'я, спробуємо з'ясувати.

До створення нашої лабораторії в Україні ніхто, ніколи і, власне, ні за чим не діагностували серйозні інфекції у домашніх тварин. Деякі допитливі студенти ветеринарних вишів і ветлікарі самоосвічувалися за допомогою Інтернету, книжок і журналів, які надходили винятково із зарубіжних джерел. У місцевих вишах України досі немає кафедр для випуску ветеринарів-фахівців у клініці дрібних домашніх тварин (ДРТ) і не читають лекцій з епідеміології, паразитології, патології, біології розвитку, фармакології та терапії саме ДРТ.

Свої теоретичні пізнання ветеринарам необхідно підтверджувати або спростовувати в спеціалізованих ветеринарних лабораторіях. Усі проведені аналізи в них розрізнялися на біохімічні та бактеріологічні з вузьким спектром досліджень і застарілими методиками, оскільки фінансувалися державою.

Лікування будувалося за таким принципом: у тварини з'явився нездоровий клінічний прояв - значить, його необхідно купірувати на деякий період. Завдання - з'ясувати причини і механізм захворювання - не ставилося взагалі. Бо власне не було можливості з'ясувати, що лежить в основі хвороби.

У сучасній ветеринарії існують два різні підходи в діагностиці та лікуванні інфекцій у домашніх тварин.

Підхід № 1: симптоматичне лікування. У цьому разі насамперед проводять дослідження крові на біохімічні параметри та загальний аналіз крові. Ставиться основне питання: ЩО ЗМІНЕНО В ДАНИХ ПОКАЗНИКАХ, ЯКІ ОРГАНАМИ НАРАЗУ НЕ ПЕРЕХОДЯТЬСЯ В РАНОВАНОСІ? Спираючись на ці відхилення від норм, проводять інтенсивну дорогу терапію з краплинними інфузіями множинних препаратів, які, можливо, тимчасово купірують симптоми, пов'язані зі ЗМІНОЮ ДАНИХ ПОКАЗНИКІВ. Під час симптоматичного лікування використовують однотипні коктейлі з різних лікарських засобів, які одночасно пригнічують секрецію і функції багатьох органів. Особливо небезпечним є масове використання глюкокортикоїдних препаратів, які в разі інфікування організму категорично протипоказані і які обов'язково мають серйозні віддалені наслідки. Безпідставно призначаються стандартні антибіотики, що призводять до суперстійкості нез'ясованих бактерій. Не витримуються правильно терміни використання антибіотиків. Унаслідок цього стійкі штами активно поширюються від хворих тварин до здорових, заражаючи середовище проживання. Вилікувати багатьох тварин стає практично неможливо.

Проблема суперстійкості до антибіотиків актуальна в гуманній медицині, але у ветеринарії про це не заведено замислюватися.

З іншого боку, подібна практика приносить максимальні прибутки для власників ветклінік. Списуються безліч препаратів і оплачуються маніпуляції, пов'язані з проведеним лікуванням. Часте вимірювання біохімічних показників крові в якості діагностики, проводяться у ветклініках як єдині аналізи. Такі численні вимірювання не є діагностичними насамперед, травматичні для котів і собак і викликають у них стрес. Такий підхід не вимагає індивідуальних схем лікування і діагнозу в кожному конкретному випадку. Однотипні процедури виконуються ветеринарами середнього рівня освіти.

Таким чином, мета Зообізнесу домінує над метою наукового підходу лікування тварини.

Підхід № 2. («Дивись у корінь». Козьма Прутков) Поставити діагноз тварині зі з'ясуванням причини захворювання і механізмів його протікання.

Складний підхід, що вимагає від ветлікаря спеціалізованих знань у багатьох галузях ветеринарії, науки, лабораторної діагностики та ін. суміжних галузей. А головне - аналітичний склад розуму ветлікаря, вміння правильно зібрати анамнез і припустити причину захворювання.  У цьому підході до лікування тварини більша частина фінансів клієнта йде в спеціалізовану лабораторію на підтвердження або виключення умовиводів ветлікаря. Для мережевих ветклінік, що мають великі витрати на оренду, рекламу, послуги персоналу тощо, цей підхід економічно не завжди вигідний.

Мабуть, він поки що прийнятний для приватнопрактикуючих лікарів і невеликих спеціалізованих ветклінік, чиї результати є головною рекламою їхньої діяльності.

Ветлікар на підставі зібраного анамнезу вже припускає низку захворювань, які підтверджує або виключає різними аналізами. Тобто діагноз встановлює саме лікар, а не лабораторія або прилади. Якщо лікарем перед лабораторією поставлено завдання невірно, то будь-який вимірюваний параметр може бути або неінформативним, або не мати діагностичного значення.

Цивілізація розвивається за певними законами, і прогрес неминучий у кожній країні незалежно від її режиму. Конкуренція в економіці вражає якість життя її громадян. І тому господар тварини має право з'ясовувати глибше, на що хвора його тварина, з чим це пов'язано і як профілактувати хвороби. Ветлікар зобов'язаний відповідати на ці запитання не віртуальними діагнозами, а викладаючи знання, що йдуть у ногу з прогресом. Тому сучасна лабораторна діагностика, тест-системи, реактиви, прилади створюються великими заводами, які виготовляють ці продукти як вкрай необхідні для встановлення діагнозу тваринам. Якби не було хвороб, у які не вірять деякі українські ветлікарі, не було б і тест-систем для їх визначення.

Наша лабораторія виконує близько 90 різних аналізів для домашніх тварин і птахів. Деякі представлені в Україні ексклюзивно. Пропонуємо Вашій увазі аналітичні висновки, зібрані за 6 років роботи на ринку під час дослідження понад 15 тис. домашніх тварин і птахів.

ВАКЦИНАЦІЯ ДОМАШНІХ ТВАРИН.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?  Призначення вакцини - заразити тварину ослабленим штамом! У вакцинах для собак такі віруси як чума м'ясоїдних, парвовіруси представлені живими, ослабленими вірусами. Які повинні заразити тварину, не розвиваючись в організмі. На ці вакцинні віруси і бактерії (антигени) виробляються специфічні білки (імуноглобуліни), що взаємодіють як «ключ із замком». Призначення цих імуноглобулінів - захопити надалі справжній вірус і знищити його (щоб ключ застряг у замку).

А якщо після вакцинації для цієї тварини кількість вакцинних вірусів цієї вакцини більша для безпечної імунної відповіді (високий ефект заражаючої дози)?
А якщо під час вакцинації через багато причин не виробилася потрібна кількість імуноглобулінів, оскільки імунітет цієї особини генетично ослаблений?
А якщо новий вірус мінливий, і на нього не діють вироблені після вакцинації імуноглобуліни (замок замалий для ключа), бо виробник далекої країни не випускає вакцини з антигенами, властивими нашій місцевості (віруси вкрай мінливі)?
А якщо тварина хвора на інші захворювання, і в неї ослаблене вироблення будь-яких захисних антитіл?
А якщо в цій порції вакцини не було антигену (особливість фасування, порушення режиму збереження)?
А якщо доза вакцини перевищує необхідну для даної породи? (Доза на собаку породи дог і шпіц чомусь однакова в інструкції)
А якщо тварина ВЖЕ носій вірусів, що часто спостерігається в розплідниках, у яких більшість тварин мікс-інфіковані?
А якщо при народженні цуценя і кошеня вже заражені вірусами або бактеріями внутрішньоутробно?

Відповідь на багато «якщо»: вакцина не дає належного захисту. Або тварина реально заразиться. При вірусному зараженні нашаровується вторинна бактеріальна флора, що виділяють ендотоксини (бактеріальні отрути). Ось чому так багато хворих тварин у ветклініках протягом місяця після вакцинації! Зверніть увагу на цей нібито феномен = закономірність. Який списується під виглядом отруєння, особливостей породи чи годівлі. Діагностично у тварин визначається виділення вірусів у цей період. Якщо вірус вакцинний, то ферменти рестрикції протягом двох діб його б знищили. І тоді тварина не мала б захворіти, а на білкові детермінанти вироблялися б антитіла. Проте тварина хвора, а живий вірус розвивається, розмножується і тому визначається прямими тестами (ІФА на наявність антигену та ПЛР).

Факт полягає в тому, що тварини часто хворіють після вакцинації.

ВАЖЛИВО. Вакцинуйте тільки здорову тварину. Одного аналізу крові та заміру температури замало для підтвердження справжнього здоров'я.

До вакцинації проводьте предіагностику на наявність вакцинних антигенів або антитіл. Дотримуйтесь різних доз вакцинації для різної ваги тварин. Використовуйте ад'юванти вакцин за день до вакцинації. Не проводьте вакцинацію від тих патогенів, яких немає в даній місцевості. Не бійтеся не вакцинувати тварину з мінімальними контактами: в ідеалі їй перехворіти на місцевий штам і отримати надійний сильний імунітет, який сильніший за вакцинний. Арсенал сучасних засобів допоможе тримати під контролем захворювання і пом'якшити його наслідки. За можливості використовуйте моновакцини з одним антигеном, у літературі є дані про зменшення властивостей полівалентних вакцин.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ. Перед вакцинацією собаки перевірте його на наявність антитіл до чуми м'ясоїдних, парвовірусу та лептоспірозу (Серологічні методи, антитіла до цих патогенів). Якщо антитіл немає, то тварину можна вакцинувати, виключивши особливості п. вище. Якщо є антитіла, то вони підуть на погашення вакцинного штаму, і тварина може захворіти.

Перед вакцинацією кота перевірте його на наявність каліцивірусу, хламідій, парвовірусу методом ПЛР, і наявність антитіл на коронавірус котів методом ІФА. У разі отримання позитивних результатів вакцинація ризикована.

ЗООАНТРОПОНОЗИ - інфекції, що передаються від тварини до людини.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Не всі зоонози такі небезпечні, як заведено про них говорити. Певні заходи профілактики здатні вберегти від зараження.

Хламідіоз. Від котів і собак можливе зараження тільки відкритих слизових оболонок, типу кон'юнктива очей. Неможливе урогенітальне зараження, оскільки його викликає людський вид хламідій: Chlamydia trachomatis.

Токсоплазма. Ооцисти котів і токсоплазми собак повинні потрапити до людини до рота, щоб відбулося зараження. Але пероральний шлях зараження людини швидше відбувається від сирого м'яса.

Мікоплазми. Безліч видів - сапрофітні, і цей вид збудника розвивається тільки в разі імуносупресії, і, як правило, має латентний характер. Зараження людини від тварини сумнівне.

Лептоспіроз. 18 % міського лептоспірозу в людей - зараження від собак. Лептоспіра може потрапити із сечею, слиною або кров'ю на пошкоджену шкіру господаря або в рот. Небезпека висока, але попереджувана.

Бруцельоз. Собача бруцела менш вірулентна, ніж сільськогосподарські види. Проте здатна проникати через неушкоджену шкіру і при укусах. Небезпечна заражена кров тварини (абортивний матеріал, виділення). Головна проблема діагностики бруцельозу: безсимптомне носійство і симптоматичний комплекс, який часто списується під інші діагнози!

Сказ. No comment! Небезпечно для всіх м'ясоїдних. У місті коти є більш зараженими ніж собаки! Величезний резервуар - бродячі собаки, випущені на волю!

Глисти, найпростіші. Основне джерело - кал тварин. Сальмонельоз особливо розвинений у черепах і домашніх птахів, які поїдають шкаралупу яєць. Лямблії поширені серед усіх МДЖ, включно з гризунами і хутровими. Рідко діагностований токсокароз у собак - часта хвороба у їхніх власників. Часто наявність збудника виразкової хвороби у людини є і у її собаки (Helicobacter pylori). Американці довели пряме зараження Хелікобактером від собаки людині через слину.

Трансмісивні паразити. Тільки шкірний лейшманіоз є прямим зоонозом, що передається від тварини. Дирофілярії, ерліхії, борелії, бабезії насичують місцевих трансмісивних комах при укусах собак! Потім ці ж комахи здатні заражати людину під час укусів тими паразитами, які тропні до людського організму. Профілактична повсюдна й обов'язкова обробка собак і котів репелентами сприяє зменшенню резервуара в природі. В Україні зареєстровано масове зараження цими паразитами, а також зараження людей.

ВАЖЛИВО. Знаючи епізоотологію, цикли розвитку кожного патогена з особливостями його розвитку - впевнено профілактуйте його поширення! Див. вище. Тільки освіченість ветлікарів і населення на всіх рівнях здатна запобігти зараженню.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ.

Діагностувати зоонози необхідно під час купівлі будь-якої тварини!

Купуючи собаку, перевірте його на наявність антитіл до лептоспірів (серологія), антитіл до бруцел (ІФА), хламідій (ПЛР). Додатково - наявність парвовірусу та вірусу чуми, навіть у латентному носійстві (методом ПЛР).

Купуючи кота, перевірте його на наявність антитіл до токсоплазми методом ІФА, наявності хламідій, токсоплазми методом ПЛР. Додатково - антитіла до коронавірусу, імунодефіциту та лейкемії котів.

Купуючи птицю, перевірте її на наявність сальмонел, пташиного туберкульозу та хламідій методом ПЛР.

Подальше лікування та утримання тварини обійдеться дорожче за предіагностику, а головне - не запобіжить зараженню людини.

ЗАВОДЧИКИ ТВАРИН.

  ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?  Це люди, які обрали і позначили свій шлях як продавці живого товару. Парадоксально (або закономірно), часто це не ветеринари, медики або біологи, а пенсіонери, безробітні, домогосподарки і просто комерсанти. Які не володіють серйозними знаннями в особливостях розвитку тварин, патології та фізіології, фармакології та епідеміології.

Складні терміни для них сприймаються скоріше з роздратуванням і неприязню, бо це може зайвий раз підкреслити непотрібну некомпетентність в очах потенційного покупця живого товару. А пропозиції діагностики на наявність інфекцій і генетичні аномалії викликають бурхливий несанкціонований гнів, безглузді форуми в Інтернеті та категоричне небажання проводити будь-які аналізи.

Основне завдання середньостатистичного заводчика - утримання «живого еквівалента грошей» за принципом розмножити, вигодувати до певного віку і вдало продати. У цю програму входить обов'язкова вакцинація, яку проводять автоматично, тому що «так прописано в суспільстві». Наслідки див. вище.

Яскравою моделлю «розплідникових продажів» у містах слугують ринки продажу домашніх тварин (Київський «Пташиний ринок»), які є прихованим резервуаром масового інфікування всіх тварин, що туди потрапляють! Подібних ринків немає в цивілізованих країнах, оскільки це суперечить можливості продажу здорової тварини і контролю над епідеміями.

На щастя, не всі заводчики однаково залежні тільки від бажання отримати прибуток. В Україні сформовано безліч розплідників котів і собак, у яких талановиті, буквально одержимі люди утримують здорових улюбленців, профілактують їхній стан за правилами і продають їх у прекрасному стані! Головним методом профілактики у них є грамотна лабораторна діагностика, на яку вони не шкодують коштів.

ВАЖЛИВО. Заводчику важливо засвоїти один висновок - здорова тварина буде дорого коштувати. Але це рентабельніше, ніж численні вимерлі виводки, скандали з клієнтами і втрата іміджу. До того ж на ринку сформовано попит на здорову тварину, як таку собі екзотику.

Подальше лікування проданої хворої тварини може бути неефективним, дорогим і перетворити співіснування з домашнім улюбленцем на нескінченні страждання.

Заводчикам необхідно багато знати і дотримуватися порад освічених ветеринарних лікарів!

Не боятися вкладати гроші на діагностику різних вад розвитку та інфікованості вихованців.  В іншому разі цей бізнес напевно стане збитковим.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ.

Коти не повинні мати антитіла до вірусів імунодефіциту, коронавірусу та лейкемії. Ці особини не підлягають розведенню. Лікування цих вірусів безперспективне. Перевіряються методом ІФА на наявність антитіл.

Собаки не повинні в'язатися, якщо вони хворі на бруцельоз, лептоспіроз, вірусні інфекції та зоонози. Перевіряються методами ІФА та ПЛР.

За один прийом у ветлікаря можна провести комплексну діагностику на наявність цих захворювань або їх латентний перебіг.

БРОДЯЧІ ТВАРИНИ.

А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Що вирішенням цієї проблеми в містах займаються явно не фахівці в галузі ветеринарії. І рішення долі нещасних тварин ухвалюється на шкоду всьому суспільству і домашнім тваринам. Напевно, це комусь треба...

Що програма прилаштовувати бродячих собак по домівках, викликає серйозні проблеми у нових власників. Адже часто купуються хворі інфіковані тварини, про що ніхто не інформує нових власників. Крім того, нові господарі не підозрюють, наскільки дороге утримання хворої тварини. У ветклініки приходять пенсіонери, жалісливі люди, у яких радість придбання котика чи песика змінюється на шок від свідомості, що вони не в змозі допомогти дороговартісному улюбленцю...

Крім того, купуючи нову тварину «з вулиці», у господарів спостерігаються масові зараження їхніх постійних домашніх улюбленців невиліковними вірусами або бактеріями.

ВАЖЛИВО.

Засвоїти один постулат: бродячі тварини мають перебувати в правильних цивілізованих притулках із хорошим фінансуванням. Другого і третього не дано. Решта - диявольський компроміс із прогнозованими проблемами, що розвиваються в геометричній прогресії.

Влаштовуючи бродячих собак і котів по домівках, важливо чесно давати повну інформацію про їхнє здоров'я (спрямовуючи на предіагностику) і витрати на їхнє утримання.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ. У притулках вкрай необхідні секції перетримки та ізолятори для хворих тварин. Для цього тільки методами лабораторної діагностики з широким спектром досліджень можна швидко відсікти різні групи здорових, хворих або умовно-хворих тварин. Це ідеальний і обов'язковий захід для збереження здоров'я тварин у притулках. В іншому разі, всі особини, що потрапили туди, швидко перезаражаються мікс-інфекціями та перебувають у стані «концтабору з газовими камерами», приреченими повільно і болісно вмирати.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА МДЖ.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Діагноз встановлює ветлікар, а не лабораторія. Якщо ветлікар поставив запитання, чи є у собаки хламідіоз, і отримав позитивну відповідь, то діагноз «хламідіоз» не є остаточним і вимагає специфічного лікування. Яке явно не вилікує тварину, якщо в неї є також бруцельоз із лептоспірозом.

Тому знання конкретного ветлікаря і його аналітичні здібності є основою здоров'я підопічних тварин.  Чудові апартаменти клінік і дорога апаратура не дадуть реального результату без правильного діагнозу з виявленням причини і наслідків. Головною рушійною силою будь-якої ветклініки є її талановитий персонал.

Тимчасовий ефект поліпшення стану за великі гроші господарів за симптоматичного лікування не допоможуть іміджу ветклініки.

Про віруси. Вони повсюдні й суперпристосовані до виживання. Наприклад, вірус чуми м'ясоїдних прекрасно впроваджується в людський організм, оскільки належить до сімейства Morbilovirus і ідентичний кору людини. Тільки цей вірус не тропний людині і не викликає її зараження, проте його антиген або наявність антитіл можна визначити у людини (підтверджується багатьма науковими статтями і нашими дослідженнями).

Крім того, віруси дуже мінливі і деякі здатні долати міжвидовий бар'єр (коронавірус котів - атипова пневмонія SARS, пташиний і свинячий грип).

Оскільки вакцина не є ковпаком, надітим на тіло кота чи собаки, то безглуздо чути вислів «вакциновані тварини не хворіють». У вакцинований організм також потрапляє вірус, тільки шлях його розвитку може бути менш виражений. Проте ефективність вакцинації не завжди висока (див. вище), і тому часто тварини хворіють на атипові форми, будучи вакцинованими. Яскравий приклад атипії: артрити та епілептичні напади у собак, викликані вірусом чуми м'ясоїдних.

ВАЖЛИВО. Не боятися пропонувати господареві тварини діагностику в повному обсязі, як ідеальний шлях до діагнозу до специфічного, а не можливого лікування. Навіть якщо господар відмовляється проводити діагностику, він завжди пам'ятатиме про цього ветлікаря, як хорошого фахівця, який колись дав правильну пораду.

Економічно завжди вигідніше провести повну діагностику тварини, ніж потім втрачати час на додаткові дообстеження і мучити тварину постійними відвідинами різних ветклінік. Втрачається час, гроші, а головне - можливість вчасно вилікувати тварину.

Важливо проводити повний спектр аналізів, що відповідають одним і тим самим клінічним симптомам.

Клінічний приклад. У собаки болять суглоби і важкість задніх кінцівок, викликаний лізисом хребетних дисків (Brucella canis). Ветлікар призначає дослідження тільки на хламідіоз. Він підтверджується. Тварину не дообстежено, тактику лікування підібрано неправильно. Оплата господарем за це дослідження і відвідування клініки викинута безрезультатно. Імідж ветлікаря і ветклініки страждає.

У цьому разі важливо виключити травму (анамнез або рентген), зробити проби на бруцельоз, хламідіоз, бореліоз (методом ІФА), виключити м'язові болі за наявності лептоспіри (серологія) і ураження нервових ганглій вірусом чуми м'ясоїдних. Як правило, явна клінічна картина у тварини розвивається за наявності складних міксів вірусів і бактерій, які лікувати доводиться вже в сукупності і за іншим алгоритмом. Але не вилікувавши щось одне, можна залишити тварину хворою.

Важливо. Власникам ветклінік цінувати лікарів, здатних мислити і самоосвічуватися. Давати їм свободу вираження і впровадження діагностичних прийомів і нових схем лікування. Зообізнес має бути в парі зі знаннями та розумом.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ.

За один прийом тварини до ветлікаря зробити максимум аналізів, що відповідають клінічній картині хворої тварини. Одним забором крові відповідати на багато запитань.

Для господаря це економічно вигідно, для тварини - найкоротший шлях до одужання, для ветклініки - підтримання іміджу, ефективнішого за будь-яку рекламу.

Консультації за E-mail vetlab@vetlab.com.ua Тел. (044) 521-35-35, 521-3-521